Курсы валют: курс евро, доллара, рубля
вишивакна

Реклама на сайті

автозапчасти
бизон
р7

Стасенко Степан Іванович

народився 16 жовтня 1931 року в селі Нова Гребля Липовецького району (тепер Калинівський район) на Вінниччині у великій селянській родині. У його батьків, окрім старшого сина Степана, було четверо дітей. Батько Степана Івановича – Іван Васильович Стасенко (1905 р.н.) – учасник радянсько-фінської війниМати – Василина Кіндратівна (1904 р.н.) була домогосподаркою.

Босоноге дитинство.

Дитинство Степана пройшло в нелегкі довоєнні, воєнні та повоєнні роки в селі з чудовими, мальовничими краєвидами і працьовитими людьми. Змалечку знав, почім фунт лиха. При наступі в 1941 році, німецькі солдати обстрілювали село Нова Гребля, Степан гнав з поля корову і неподалік нього розірвався снаряд. Коли до нього прибігла мати, поруч з сином лежав великий осколок, її сину дуже пощастило, він залишився живий. В п’ятнадцятирічному віці Степан впав з коня, і на цей раз йому пощастило, зляканий кінь не затоптав вершника. З дитинства працював з ранку до вечора, а часто було так, що і хліба не наїдався. На шкільних канікулах працював Степан у колгоспі, допомагав матері. Сім’я була дружна, старші допомагали малюкам, всі були працьовиті. Колгосп, в якому проживала сім`я Стасенків, був економічно слабким, не вистачало досвідчених керівників, не було потрібної техніки.

У післявоєнні роки

Після Великої Вітчизняної війни успішно закінчив, в 1950 році, десятирічку. По закінченні школи, були думки щодо вступу в педагогічний інститут, на фізико-математичний факультет у Вінниці. Але друзі-однокласники умовили Степана всім гуртом поступати до Київського ветеринарного інституту. І в 1950 році Степан Іванович став студентом КВІ. 25 квітня 1954 року Степан Іванович одружився з Асею Олександрівною в Києві. Була проста реєстрація шлюбу, без весільного вбрання, потім в студентському колі, в гуртожитку, святкова студентська вечеря, а наступного ранку всі роз`їхалися на практику. Після закінчення інституту молоде подружжя Стасенків направили у рад- госп «Великотокмацький» Токмацького району Запорізької області. 5 серпня 1955 року Степан Іванович розпочав трудову діяльність головним ветлікарем радгоспу.

З готовністю перебудовувати

Степан Іванович роботу свою полюбив. Племінною справою в тваринництві тоді тільки починали займатися. Та ветлікар труднощів не боявся. Ентузіазм молодого спеціаліста помітили працівники апарату Запорізького обкому Компартії України і запропонували очолити радгосп. Перспектива завжди вабить людину. Та господарство, яке пропонували очолити, було економічно слабке. Думав було відмовитися, але згадав свою стомлену вкрай матір, яка говорила, що настане час і в колгоспах та радгоспах все перебудують, все буде по-іншому. А хто ж повинен перебудовувати? Відступати перед труднощами не в його характері. Погодився. 4 квітня 1961 року Степан Іванович, згідно з наказом по Запорізькому тресту радгоспів, був призначений директором веселівського сільгосппідприємства «Соцземлеробство», яке спеціалізувалося на відгодівлі свиней. Керував підприємством на протязі вісімнадцяти років. Разом з трудівниками, спеціалістами радгоспу, із непомітного середнячка вивів у кращі господарства Веселівського району. На перших порах важко доводилося. Не так і багато минуло часу, а радгосп все ж було не впізнати. Виросли нові вулиці, господарські споруди. Господарство стало високорентабельним. Люди потяглися в радгосп, зміцнили трудову дисципліну. Радгосп став одним із передових. Саме в цьому господарстві розкрилися організаторські здібності С.І. Стасенка. За високі результати у роботі Степан Іванович був відзначений двома орденами Леніна (1971 р., 1977 р.), орденом Трудового Червоного Прапора (1966 р.). Йому присвоїли почесне звання «Заслужений працівник сільського господарства Української РСР» (1970 р.). В 1966 році Степан Іванович був делегатом ХХІІІ з’їзду КПРСРадгосп «Соцземлеробство», який очолював Степан Іванович, завжди добивався високих результатів. Господарство отримало Всесоюзний Червоний Прапор на вічне зберігання. Багато працівників радгоспу отримали заслужені відзнаки. Не збирався Степан Іванович зупинятися на досягнутому. Планував зробити господарство ще кращим, міцнішим. Та нові плани прийшлося вже втілювати в іншому господарстві – Придонецькому. 10 листопада 1978 року Міністр радгоспів УРСР Юрій Панасович Коломієць призначив С.І. Стасенка директором радгоспу «Придонецький».

У восьмидесяті роки минулого століття був розквіт «Придонецького». При С.І.Стасенку господарство стало одним із кращих в районі. Він чимало зробив для зміцнення економіки сільгосппідприємства. 7 серпня 1991 року С.І. Стасенко став Героєм Соціалістичної Праці.

Спілкуватися з людьми просто по-людськи

Степан Іванович - людина чесна і моральна в своєму житті, і цілком гідна поваги саме за свою чесність і моральність. Та цю рису характеру, на жаль, перестали цінувати. Передусім звертають увагу на ділові якості. Для С.І.Стасенко на першому плані завжди була людина праці, пенсіонер, школяр, дитина дитячого садочка. І одна із найпривабливіших рис його, що він уміє спілкуватися з людьми просто по-людськи. Може, це від природи і здібностей чи просто обдарованість, і один із виявів цього таланту – це його посмішка.

Прочитано 1510 разів